Електронний посібник. Вихідні матеріали для виробництва парфумерно-косметичних товарів

Міністерство науки і освіти України

Державний заклад професійної (професійно-технічної) освіти

"Кропивницький професійний ліцей сфери послуг та торгівлі"

ВИХІДНІ МАТЕРІАЛІ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА

ПАРФУМЕРНО-КОСМЕТИЧНИХ ТОВАРІВ

Електронне посібник

з матеріалознавства 

  

                            Автор:

                                                                  Викладач Данеко В.В.

Кропивницький

2018 рік

Тема 1. Вступ

 Гріх, якщо жінка виглядає менш красивою

чим могла б бути.

З косметикою до краси

Хоча значення зовнішності не слід переоцінювати, проте ми з власного досвіду знаємо, що привабливий зовнішній вигляд, за яким видно, що за зовнішністю систематично залицяються, проводити на тих, що оточують вигідне враження, і люди хочеш не хочеш роблять із цього відповідні висновки. Але гарна зовнішність лише зрідка є даремно однієї природи. Вона виходить і зберігається дисципліною, самовладанням та уміло спрямованими зусиллями.

Про красу та здоров'я слід піклуватися щодня та систематично. Необхідно контролювати свою вагу, раціонально харчуватися, систематично та цілеспрямовано займатися гімнастикою, мати достатній за годиною сон. Адже як і раніше залишаються у силі мудрі слова афоризму де Ленкло: "Немає непривабливих жінок. Є тільки жінки, які не вміють зробити собі гарними."

Не всі люди відносяться до косметики позитивно. Є і такі, які її відкидають, бо вже одне слово "косметика" нагадує їм галасливу та розмальовану без смаку жінку. Проте, якби всі, що відкидають косметику, зрозуміли, що косметика – це не тільки турбота про особу, волосся, нігті, але і догляд за всім тілом, тобто – це і певні процедури, що підтримують свіжість, чистоту тіла та загальне здоров'я, то вони, поза сумнівом, змінили б свою думку. Як сіль і прянощі додають стравам справжнього смаку, так і вмілий make-up на доглянутому обличчі підкреслює його природну красу.

Можливо, наййдуться і такі люди, які відкидають косметику, стверджуючи, що навіть найкраща косметика не перетворити поганулю на красуню і що по-справжньому красива жінка не потребує косметики. Проте таке ставлення до косметики є в принципі неправильним. Його можна було б порівняти з твердженням, що розумній людині школа не потрібна, а поганому ніяка школа не допоможе. Але в житті немає нічого абсолютно білого або абсолютно чорного, кожна людина знаходиться десь між цими крайнощами, причому виховання, школа, турбота про розумове розвиток істотно впливають на кінцевий результат. Точно також немає настільки непривабливих людей, що їх зовнішній вигляд не можна було б поліпшити шляхом відходу, облагороджування, затушовування недоліків і підкреслення привабливих рис, а, з іншого боку, немає і такої ідеальної (і до того ж вічної) краси, яка б абсолютно не потребувала косметики; у крайньому випадку косметика лише підкреслює природну красу і допоможе зберегти її на довгі роки.

Жіночу красу не можна розглядати тільки з погляду холодної, ділової естетики; жіноча краса завжди пов'язана з відчуттями, вона повинна впливати на емоції тих, для кого жінка хоче бути гарною.

У методах косметичного відходу виявляється особа людини. Не достатньо лише бажати бути в косметичному відношенні завжди в порядку, треба ще вміти це правильно робити.

Прагнення до зовнішньої досконалості є, поза сумнівом, позитивною рисою вдачі, так само як і жіноча краса є великою людською та громадською цінністю. Природне бажання жінки бути красивою йде глибоким корінням у біологічний та громадський розподіл праці. Даремно всякі наставники засуджували її, турбота про зовнішність свідчить також про культурне відношення людини до навколишніх людей. Адже елементарна охайність, гігієна життєвої середовища, одяг є проявами загальної культури. Вже одне бажання бути чисто і красиво одягненим, добре зачесаним, справляти враження культурної людини є елементарним проявом гарного ставлення до людей, серед яких ми живемо.

У завдання косметики входити всебічне облагороджування особи людини з естетичної точки зору, тому косметика відіграє значну роль у громадській житті та її застосування повністю обґрунтоване.

Людська краса не дана раз і на завжди – вона постійно змінюється. І відповідно до розвитку смаку як одного з компонентів культури люди прагнуть виглядати красивіше.

Кожен не може бути від природи красивим. Мати ідеальні рисі обличчя, струнку фігуру, зуби, як перлини, золотисті волосся і т.д. Проте було б помилковим вважати, що краса – це завжди дар природи. Природно, не можна заперечувати значення гарних рис, здобутих жінкою від природи, але з іншого боку, було б помилково вважати, що жіноча краса залежить виключно від форм тіла та симетрії особини, що є компонентами загальної зовнішності. Жінка стає гарною не лише завдяки природі. Але й завдяки тому, що для неї зробить життя чи що вона сама в житті зробить для себе самої. Виходячи з цієї точки зору, стає зрозуміло, що найважливіше - це не ті, які риси обличчя отримати жінка в спадок від своїх предків, а ті, як вона фізично і психічно розвиватиметься в певній середовищі і за певної міри турботи та догляду за своєю зовнішністю.

Пропорції тіла та пов'язаний з ними зовнішній вигляд людини залежать не тільки від занепадової схильності. Тіло дитини виключно легке піддається формуванню, і правильним фізичним вихованням його можна свідомо змінювати. Дітей слід виховувати так, щоб вони самі усвідомлювали значення систематичного відходу та збереження гарної фігури, фізичного здоров'я та достатньої активності.

Так само йдуть справи і з красою особини. Вже з раннього віку обличчя людини піддається багатьом діям, що негативно впливають на його красу. Обличчя потрібно зберігати з раннього дитинства.

Жінка справляє враження гарної саме завдяки своїй чарівливості. Тому кожна жінка повинна прагнути бути привабливою, зберігати та удосконалювати свою чарівність, крім усього іншого і за допомогою систематичного косметичного відходу. Дуже важливо, щоби батьки, і в першу чергу матері, виховували у своїх дітей глибоко вкорінену звичку стежити за своєю зовнішністю, піклуватися про чистоту, охайність одягу і, не в останню чергу, залицятися за собою за допомогою косметичних засобів.

Матеріалознавство – значить знати все про матеріали, 

що використовуються у перукарській справі.

Матеріалознавство вивчає:

1. СИРОВИНУ І МАТЕРІАЛІ

 2. ВИРОБНИЦТВО ПАРФУМЕРНО-КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ

 3. АСОРТИМЕНТ МАТЕРІАЛІВ

4. ЯКІСТЬ ТА УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

5. ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ ПРИ НАДАННІ ПОСЛУГ

Матеріалознавство пов'язане з такими науками як: 

1. Хімія

2. Фізика

3.Математика

4. Анатомія

5. Економіка

6. Географія

Поняття про парфумерію та косметику

Парфумерія.

       Дату народження парфумерії встановити неможливо, бо це було дуже давно, кілька тисячоліть тому. Також неможливо встановити де це було раніше — в Аравії, Єгипті, Індії чи Китаї, але відомо, що вона з'явилася у вигляді диму. Латинська назва "парфумерія" - " perfumum " підтверджує це: " per " - через, " fumum " - дим, - ароматизація повітря через задимлення. Для задимлення духмяну сировину (гілки, сушені трави, квіти чи смолі) спалювали або підігрівали у спеціальних горщиках, на дні яких було гаряче вугілля.

        В античні часи торгівля ароматами (корицею, сандалом, бензойною смолою, камфорою, геранню, мускусним горіхом) протягом тривалої години знаходилися в руках вавилонян. Це було  одним із джерел багатства та могутності Вавилону. Пізніше (у середні віки) цю функцію взяли на собі арабі. Фактична монополія на торгівлю ароматичними речовинами — з одного боку, з іншого — повна монополія храмів на ароматні речовини, які використовувалися з релігійною метою, були причиною того, що араби не були зацікавлені у поширених знаннях про ароматні речовини.

        Батьківщиною парфумерії є Стародавній Схід, Єгипет, Індія, які виготовляли значну кількість різних пахощів. Аравія була по-стачальником бальзамічних речовин і прянощів. У Греції, на острові Кіпр, середні віки були створені духи «Шипр», які існують і нині, і до недавнього часу вважалися найкращими духами для чоловіків. Ще в давнину через Грецію парфумерія проникла до Риму, а пізніше з Італії — до Франції та Німеччини.       

        Всі знають, що найкращі духи — французькі, але історія їхнього сходження на Олімп парфумерії почалася значно пізніше, ніж у Греції та Римської імперії, — лише у XVII–XVIII ст. Римські завойовники на початку першого тисячоліття вже мали ароматну пудру та ароматичні олії, якими змочували лапи голубам, і птиці, літаючи, розбризкували духмяні речовини на голови патриціїв під час оргій. До французів вони дійшли лише у XIII ст., бо до цього церква мала монополію на духмяні речовини і суворо карали тих, хто їх використовував. Але часті хрестові походи лицярів Людовіка Святого поклали цьому край, бо нижні серця суворих чоловіків не могли встояти перед чарівними красунями, які запитували: «А що ж ти мені привіз, милий, зі Сходу?». У знатних людей «свій» запах став «гербовою» ознакою. У готичних соборах знатні дами пахли значно сильніше, ніж церковні ароматні куріння, хоробрим лицям дами дарували душисту рукавичку чи вуаль, щоб вони їх не забували.

     А в XIV ст. трапилася нова парфумерна революція. Королева Єлизавета Угорська у сімдесятирічному віці виготовила духи на спиртовій основі, і ця рідина існує ось уже понад сімсот років, підкорюючи слабкі серця жінок та чоловіків. З того часу ім'я цієї похилої , але чудової жінки золотими літерами вписано в історію парфумерії.

        Іншою жінкою, яка зробила великий внесок у розвиток парфумів, була знатна італійка з Флоренції Катерина Медічі. Вона, ставши дружиною французького короля Генріха II, не могла та й не хотіла обходитися без духів, пудрі та помади, до яких так звикла і котрі вже століття до того вироблялися в Італії. Вона не тільки збільшила знання французів у галузі косметики та парфумерії, а й сама користувалася нею безмірно. У місті Парижі особистий парфумер Катерини Рене на мосту Менял відкрив першу в Європі лавку, де торгували парфумами та косметикою і де зранку до пізнього вечора юрби дам та кавалерів Франції постійно поповнювали запаси «ароматної зброї».

Ще один грандіозний винахід – одеколон також народився не у Франції. Про це свідчить і назва "О-де", що по-французьки означає "вода", а "Kolon" - назва відомого у світі німецького міста Кельн. І перший одеколон був виготовлений саме в Кельні, хоча рецепт скоріше має також італійське походження, оскільки був викрадений із старого італійського монастиря. Рецепт не такий вже й складний: із квітів, листя та шкірки помаранча, а також ефірних олій розмарину, лимону та бергамоту. Цей винахід миттєво прижився і розпочав свій переможний хід по всіх країнах Європи, а згодом і всього світу.

Аромати стали супутниками людини як у радощах, так і у її трагічній годині. Наполеон у військових походах використовував не менше ніж 60 флаконів одеколону за місяць, бо не любив митися; У години Великої французької революції її вожді використовували популярні одеколоні зі страшним назвам «Гільйотина».

У XVIII ст. виготовлення одеколонів, парфумерних та туалетних вод було поставлено на промислову основу. З'явилися нові технології видобування спирту та ароматичних речовин, перегінні кубирізних модифікацій, парфумерні фабрики з'являються всюди. У столиці Франції їх було 120, у Лондоні — 60. Парфумерні фабрики з'являються у столицях Німеччини, Іспанії, Росії та інших держав.

        На виробництво парфумерії починають працювати цілі міста, а потім — і райони. Міста Грасс, Ніцца та Канні — це ніби міста-музеї, де все населення було зайняте збиранням пелюстків троянд, плодів та квітів помаранча, жасминових дерев, запашних квітів шавлії, лаванди. Хтось працює на виробництві, а хтось «чаклує» над ретортами, нюхаючи паперові смужки. Багатьом туристам пропонують безпосередньо на виробництві за слушною ціною парфуми, одеколоні.

        У XIX ст. Франція вже нікому не віддає пальму першості - престиж Франції зміцнюють Роже і Галле, а згодом Герлен - його аромати найчудовіші та найдорожчі, їх обожнювала сама імператриця Євгенія - вона вінчалася з цими духами "Eau de Cologne Imperiale". У XX ст. подальший розквіт парфумів Франції став можливим лише завдяки стрімкому розвитку хімії. З'явився синтез, завдяки якому стало можливим зробити аромат, не схожий  на аромат конкретної рослини. На замовлення Великої Мадемуазель парфумер Ернест Бо ще у 1921 р. створивши Chanel №5 – класичні духи Франції. Ці парфуми і зараз випускаються для найвитонченішої публіки. Потім з'явилися аристократичні духи Joy (Жан Пату) та «Духи часу» від Ніні Річчі, де був використаний флакон із кришталю від кращого митця — Лапліка.

    Звичай використовувати духмяні речовини у мешканців Київської Русі зародився ще у VI–VIII ст. нової ери завдяки торговим зв'язкам із Візантією. Після прийняття християнства ароматичні речовини отримали ширше розповсюдження спочатку у церковних обрядах, а потім і у побуті. Перші духи українців — м'ята, лаванда, ромашка, чебрець. Настій цих трав давав стійкий приємний аромат.

Косметика.

     Батьківщиною косметики прийнято вважати Схід. Збереглися найдавніші листові документи — папіруси Еберса, які мали поради, як умиватися оливковою, миртовою чи кунжутовою олією. Перший довідник з косметології уклала єгипетська цариця Клеопатра. Першими людьми, які займалися косметикою, були жерці, а колискою косметики як науки був Єгипет. Там за 500 років до зв. були розроблені та описані косметичні процедури для догляду за шкірою, обличчям, тілом, волоссям, нігтями, щодо фарбування волосся. Вони винайшли особливі рум'яни та білила, які змінювали темний колір їхнього обличчя на світло-жовтий, а нігті фарбували у зелений колір. Фарбування волосся було поширене в Персії (нині — Іран), їх фарби хна та басма використовуються й зараз; більше того, вони не тільки не руйнують волосся, але зміцнюють його, на відміну від сучасних хімічних барвників.

   У Росії промислове виробництво парфумерно-косметичних товарів розпочалося у першій половині XIX ст. Ручна праця, відсутність необхідного обладнання та власної сировини обмежували випуск парфумерно-косметичних товарів, тому для більшості населення вони вважалися розкішшю. Виробництво ґрунтувалося на імпортованій сировині та обладнанні із-за кордону. Завозилося все, навіть флакони та етикетки.

     Але вже в другій половині ХІХ ст. на фабрикі «Нова зоря» створювалися одеколоні та парфуми «Букет імператриці», якими з  великим задоволенням користувалися знатні дами у найкращих будинках Європи. Ці духи протрималися ціле століття, а після Жовтневої революції вони стали називатися «Червона Москва».

      У 1908р. в Україні започатковано перший парфумерно-косметичний комбінат у місті корабелів — Миколаєві. Спершу це була лабораторія Кушка, яка займалася виготовленням лікарських препаратів. Потім вона швидко перетворилася на фабрику «Астра», яка виготовляла хіміко-фармацевтичні, господарські та косметико-парфумерні вироби. Потім вона об'єдналася із заводом

з виготовлення скла та скляних виробів і у 1944 р. мала назву Миколаївський скляно-парфумерний завод. Своє романтичне ім'я «Червоні вітрила» підприємство отримало у 1965 р., коли воно вже було відомим і одним із найкращих підприємств у СРСР.

        На той час воно було не єдиним в Україні. Вже були фабрики з виробництва парфумерії та косметики у Львові, Києві, Сімферополі, Одесі, Донецьку, Ужгороді, Дніпропетровську, Золотоноші.

      Після розпаду Радянського Союзу кількість малих та середніх підприємств значно збільшилась і в 2005 р. сягнула 110 (для порівняння: у Росії — понад 300). Крім підприємств з виробництва готової продукції, з'явилося кілька фірм з виготовлення скляної та пластикової упаковки, гофрокартону та паперових етикеток, обладнання з розливу та фасування готової продукції.

     З'явилися фірми-постачальники, що з-за кордону доставляють нам сировину, яка потрібна для виготовлення косметичної та парфумерної продукції. Продукцію, вироблену на вітчизняних підприємствах, почали продавати в сусідні країни: Росію, Азербайджан, Молдову, Казахстан та ін.

    Парфумерія та косметика користується великим попитом у населення. Її продукція завдяки широкому використанню екстрактів цілющих рослин, ефірних олій, рафінованих жирних олій, вітамінів має неабиякі профілактично-лікувальні властивості і дедалі більше зближується з фармацевтикою та медициною. Дедалі більша частка її продукції реалізується через аптеки, кількість яких неймовірно зростає. Збуту продукції допомагає реклама на радіо, телебаченні, метро, ​​пресі, на бігбордах. Цьому ж сприяє швидке  зростання кількості спеціалізованих магазинів, супермаркетів та гігамаркетів. Косметично-парфумерний ринок нашої країни разом із ринками Росії, Білорусі, Польщі та Чехії швидко зростає.

      Це видно за даними, наведеними в журналах "Косметичний ринок сьогодні". У 2003р. він оцінювався у мільярдах доларів: Росія – 5,4, Польща – 1,9, Україна – 1,6, Чехія – 0,7, Угорщина – 0,7, Румунія – 0,4, Словаччина – 0,4, Болгарія – 0,2.

Але вже 2004р. він збільшився у Росії до 6,2, в Україні — до 2,0 і продовжує швидко зростати: у Росії — на 15, в Україні — на 19–20 %. Якщо такі темпи зростання збережуться, то косметичний ринок України буде ще привабливішим для вітчизняних та іноземних інвесторів.

     Сумарний ринок країн Східної Європи значно поступається Західній Європі, який вже на початку 2000р. оцінювався у 50 млрд євро (за тогорічним курсом у доларах — не менше ніж 60 млрд). Ринок п'яти найбільш розвинених країн Західної Європи оцінюється в 79% загальноєвропейського і становить: Німеччина – 10,1 млрд євро, Франція – 8,8, Великобританія – 7,6, Італія – 7,0, Іспанія – 4,6 млрд євро. Середньорічний приріст – 5%. За виробництвом парфумерно-косметичної продукції Німеччина займає третю позицію після США та Японії. Але за використанням парфумерно-косметичних товарів на людину на першому місці знаходиться Швейцарія, на іншому – Франція,

третьому – Норвегія.

Висновок.

     Українська парфумерно-косметична галузь останніми роками динамічно зростає і вже зараз займає значний сегмент на ринку України, але потребує державної підтримки та подальшого розвитку суміжних галузей — нафтопереробної та хімічної промисловості, сільського господарства та машинобудування, науки та освіти, поліграфічної бази та торгівлі.

      Головні світові тенденції та напрямки розвитку парфумерно-косметичних товарів:

— зростає швидкість нововведень та технологій;

- старіння населення, зростання продукції проти старіння;

- розвиток зручностей та послуг - косметичні кабінети, фітнес, продукція для SPA;

- нові інгредієнти, тара та упаковка товарів, вирішення екологічних проблем;

— інформаційні технології та комунікації — мобільність суспільства та Інтернету;

— глобалізація конкурентності та зростаюча конкуренція у торгівлі та виробництві.

      В Україні, у Києві, щорічно, починаючи з 2003 р. у лютому проходитиме Міжнародна конференція парфумерії та косметики; кожного року популярність її зростає. На IV Міжнародній виставці, яка проходила 9–11 лютого 2006 р., було 428 експонентів із 25 країн світу. На території виставки проходили: ІІ Міжнародна конференція "Нові інгредієнти та технології для парфумерно-косметичного виробництва"; IV Міжнародна конференція "Косметична індустрія України"; IV Міжнародна конференція з прикладної естетики; майстер-класи; SPA-форум; Міжнародна конференція "Управління салонним бізнесом"; студія нігтьового сервісу тощо.

       Такі Міжнародні конференції у країнах Східної Європи щорічно проходять лише у Москві та Варшаві, вони дуже необхідні враховуючи стрімкі темпи зростання вітчизняного виробництва парфумерно-косметичної продукції та її значення для населення. Також необхідно посилити наукові дослідження у цій галузі та організувати навчання — випуск фахівців цієї галузі у найкращих університетах України.

Тема 2. Вихідні матеріали для виробництва парфумерно-косметичних товарів

     Для виробництва парфумерно-косметичних товарів використовують різноманітне сировину (інгредієнти), яке відноситься до органічних та неорганічних сполук. Основне речовину використовують у виробництві декоративної косметики та гриму, які відносяться до органічних сполук, це: жири, олії, продукти з переробки, воски, продукти переробки нафти, смоли, вуглеводи, спирти, емульгатори, желатенуючи речовини, консерванти, розчинники, фарбуючі речовини.

1.Кількісний аналіз

       Існують певні правила, яким слідують виробники косметики. На списку інгредієнтів – речовини, написані через кому. Інгредієнти, що входять до складу косметичної продукції, вказуються в порядку зменшення концентрації, тобто на перше місце ставити той компонент, якого найбільше, на останнє - тієї, якої найменше.

       Якщо виробник не вказує склад косметичного засобу, пояснюючи це секретом фірми, приблизно, що він може щось приховувати. Адже для того, щоб використати чужу рецептуру, недостатньо знати лише інгредієнти, необхідно знати технологію та концентрацію. Або, наприклад, виробник пише тільки активні інгредієнти, а консерванти й віддушки не вказує, хоча їх кількість може досягати до 99% і 1% доводитися на активні інгредієнти.

2.  Якісний аналіз

       Косметичні інгредієнти - натуральні та синтетичні - належать до певних класів речовин.

     Косметичні засоби у своєму складі містять:

1.     Жирі та олії;

2.     Виски та воскоподібні речовини;

3.     Емульгатори;

4.     Смолі;

5.     Спірті;

6.     Желатинуючи речовини;

7.     Вуглеводи;

8.     Консервант;

9.     Біалогічно-активні речовини;

10.     Духмяні речовини;

11.     Розчинники;

12.        Фарбуючи речовини.

Виробництво косметичних товарів

         Виробництво косметичних товарів дуже складний хімічний процес, що складається з наступних етапів:

1. ПІДБІР СИРОВИНИ

2. ЗМІШУВАННЯ СИРОВИНУ

3. ОБРОБКА СУМІШІ

4.ФАСУВАННЯ ВИРОБУ

5. МАРКУВАННЯ ТА УПАКУВАННЯ ВИРОБУ

Тема 2. Жирі, олії та продукти їх переробки

         Жири – високомолекулярні органічні сполуки трьох молекул жирних кислот з однією молекулою гліцерину.

         Як хімічні сполуки жири мають наступні властивості :

·        Якщо жирні кислоти тверді, то жир – твердий. Рослинні жири – рідкі і називаються оліями.

·        Жирі мають здатність омилюватися. При дії на них цибулю утворюються мила;

·        Жири та олії піддаються прогірканню. Для виготовлення декоративної косметики використовують чисті жири та олії, які не мають запаху та смаку.

         Основою косметичних засобів є жири та олії, які, впливаючи на шкіру, виконують ряд важливих функцій :

·        сприяють відновленню ліпідного балансу (ліпідний баланс, він же ліпідний бар'єр, що не дозволяє бактеріям та вірусам проникати у шкіру). Від стану ліпідного бар'єру залежить проникнення чи непроникнення бактерій - гарний здоровий бар'єр і шкіра здорова. Наприклад, людина буде скаржитися, що у неї дуже чутлива шкіра і це вона вважає нормальним. Насправді у неї ушкоджень ліпідний бар'єр та будь-яке речовина, що вона наносити проникає на глибокі кулі, куди б не треба було проникати, і будь-яка бактерія проникає крізь ушкодження ліпідного бар'єра.

·        Звідси друга функція олій - це захист. Олії забезпечують захист шкіри, допомагаючи відновити ліпідний (жировий) бар'єр.

·        Сприяють утриманню вологи - потрібна волога перебуває усередині -ліпідний бар'єр, як покривало з жиру, зупиняє випар, а якщо у покривалі "дірки", то вода безперешкодно випаровується. Бережіть воду зсередини – це робить Вашу шкіру не сухою, не зморшкуватою, без води не проходять багато хімічних реакцій у шкірі.

·        Олії на собі доставляють у глибокі кулі шкіри біологічно – активні речовини.

         У виробництві косметичної продукції використовують ті жири та жирові компоненти, які за складом близькі до підшкірного жиру людини.

         Тому олії у косметичній композиції відіграють основну роль – захист, зволоження, харчування та транспорт для біологічно активних речовин.

Для виготовлення декоративної косметики використовують чисті жири та олії, які не мають запаху та смаку. Використовують м'які, ніжні жири та олії.

Виробництво жирів та олій:

         Існують різні способи отримання рослинних олій, і від цього залежить їхня біологічна цінність.

         1 спосіб : Масла холодного віджиму під пресом є найціннішими, але й дорожчими. Це спосіб без будь-яких органічних розчинників, але віджим відбувається один раз, потім другий раз, потім третій, і так до сьомого-восьмого. За запахом і кольорами не відрізнити, який раз віджимали, але з кожним разом концентрація корисних речовин зменшується. Перший і другий віджим вітчизняні маслороби продають за кордон, а в нас натуральна олія якогось п'ятого віджиму – зате можна поставити низьку ціну.

         2 спосіб: Використовують екстракцію іншої олії, що буде збагачуватися жиророзчинними компонентами екстрагіруючої олії (наприклад, у олію сої додають паростки пшениці, а через деяку годину виймають паростки пшениці, а на баночці пишуть олію паростків пшениці, хоча там 95). Найдешевший, але не найкращий спосіб отримання олії – гаряча екстракція за допомогою органічних розчинників, які потім видаляють. Тут дуже важливий процес очищення від цих органічних розчинників - це дуже дорогий процес очищення. А якщо олія до кінця не очищена від хімії - органічних розчинників - то може початися процес перекісного окислювання ліпідів, олія губити свої коштовні властивості, вітаміни, антиоксиданти, - така олія сприяє появі комідонів і може викликати алергійні реакції.

         Після отримання олії очищають різноманітними фізико-хімічними процесами, які називають рафінацією.

Тварінні жири виділяються з жирових тканин деяких тварин. Основний метод отримання тваринних жирів – витоплювання, в окремих випадках використовують екстрагування за допомогою лугів та карбонатів впливом на подрібнене сировину. Найкращими тваринними жирами є жири морських тварин і риб, найцінніший жир-кашалотовий.

У виробництві використовують жири та олії, і продукти їх переробки: кашалотовий саломас, стеарин, копітний, мигдальне, горіхове, касторове, кокосове, пальмові, какао, соєве, кунжутні, кукурудзяні, лляни та ін.

Жир кашалотовий (саломас – продукт гідрогенізації жиру) одержують з тканин тулуба кашалоту. Міститі 60-70% воску і 30-40% власне жиру.

Стеарин – суміш стеаринової, пальмітинової та інших жирних кислот, маса дрібнокристалічної будови білого кольору. Сировиною є тверді жири.

Олію мигдальну одержують із солодкого та гіркого мигдалю. Жовтуватого кольору, легко гіркне, проте добре консервується. При нагріванні втрачає свої якості.

Касторову олію дістають із стиглого, свіжоочищеного від оболонок насіння рицини. Жовтуватого кольору, легко розчиняється у спирті, не розчиняється у бензині.

Кокосова олія – мазеподібної консистенції добуваються із копри горіхів кокосової пальми. Містить близько 65% олії, велику кількість біалогічно-активних речовин.

Олію какао одержують із какао бобів. Нижній, твердий, легкоплавний жир жовтуватого кольору, нейтральної реакції, майже не гіркне, легко омилюється їдкими цибулями.

Тема 3. Воски та воскоподібні речовини

Структуроутворюючі компоненти використовуються для отримання косметичних засобів необхідної консистенції та підвищення термостатичності. Для цього застосовують воски тваринного, рослинного та синтетичного походження.

Виски містять: жирні кислоти, вуглеводи, спирт, фарбуючи речовини.

Властивості:

·        Воски споріднені з жирами;

·        Це тверді, пластичні речовини;

·        Не прогіркають, не омилюються;

·        При нагріванні добре плавлятись;

·        Не розчиняються у спиртах та воді;

·        Володіються здібністю утворювати стійкі емульсії (креми, помади…).

Тварини:

Бджолиний віск – продукт життєдіяльності бджіл. Основний структуроутворюючий компонент у емульсійних кремах, сприяє утворенню воскоподібної плівки на поверхні шкіри. Буває: жовтий (натуральний), білий (відбілений). Шкіра стає м'якою та бархатистою.

          Спермацет – твердий віск нейтральної реакції. Добувають з частин черепа кашалота та китів, а також жиру дельфінів та акул. Переваги спермацету перед бджолиним воском – у його ніжності та властивості залишати легкий слід на шкірі (наприклад, губ, якщо водитися до складу губної помади).

  Ланолін є секретом сальних залоз, одержують шляхом обмивання вовни вівці. Жовтого кольору, мазеподібної консистенції. Має специфічний запах.

     Кріолан (рідкий ланолін) - одержують за допомогою фракційної кристалізації з ланоліну в розчиннику, кріолан добре змішується з мінеральними та рослинними маслами, силіконовими рідинами, гігроскопічний , добре зм'якшує шкіру, швидко усмоктується, не залишаючи липкості, є гарним емульгам.

         Терлан (твердий ланолін) - одержують при виділенні рідкого ланоліну, менш гігроскопічний , ніж ланолін, але має більшу в'язкість, добре зм'якшує шкіру.

Рослинні воски:

Трояндовий віск одержують із конкрету бутонів троянд та із квітів.

          Лавандовий віск - одержують із відходів виробництва лавандової олії, що використовують як загустник.

       Карнаубський віск – твердий, жовтого кольору, дуже ламкий, без смаку. Володіє слабким запахом сіна. Виготовляють із листків віялолистної пальми. Володіє здатністю довго тримати тепло. Використовують для виготовлення туші для вій, помад і як пластифікатори для гриму.

    Хвойний віск - продукт переробки деревної зелені хвойних порід, що використовується в основному для виробництва декоративної косметики.

Канделільський віск – твердий, без запаху. При нагріванні набуває запаху бензойної смолі. Добувають із різного виду кактусів. Використання таке як у карнаубського.

Синтетичні воски:

          Віск - суміш високомолекулярних розгалужених спиртів (З32-З36), що використовується як структуроутворюючий компонент у декоративній косметиці та у складі воскових композицій.

      Киталан - воскоподібний продукт, що є замінником спермацету у косметичних кремах.

               Стеарилстеараг (стеарол) - суміш ефірів стеаринової кислоти та пальмітинової, що використовують замість спермацету як структуроутворювача .

Мінеральні воски:

Озокерит – одержують внаслідок переробки бітумів нафти. Чорного чи темно-коричневого кольору. Має специфічний запах. Використовується в масках для обличчя та тіла, завдяки здатності довго тримати тепло.

Церезин – це продукт, похідний від озокериту та використовується для виготовлення вазеліну, туші для вій.

Тема 4. Емульгатори

Це речовини, також як консерванти, сприяють утворенню стійких емульсій.

Емульгатори та емульгуючі суміші є обов'язковими компонентами косметичних композицій емульсійного типу. Емульгуючі суміші мають більш складний склад порівняно з емульгаторами: звичайно вони складаються з декількох емульгаторів і містять структуроутворюючі речовини. Можуть застосовуватися у більших кількостях, порівняно з емульгаторами. Залежно від складу косметичного засобу вводиться один емульгатор або емульгуюча суміш. Косметичні засоби являють собою якусь дисперсну систему, в якій дисперсна фаза розповсюджена у дисперсній середовищі.

З цією метою використовують речовини, що володіють емульгуючими властивостями, такі, як:

Пентол - суміш олеїнової кислоти та ефірів пентаеритриту;

Стеарат ПЕГ-400-ефір стеаринової кислоти та поліетиленгліколю;

Сорбітанолеат - суміш ефірів сорбіту олеїнової кислоти;

Олеат ПЕГ-400 - ефір олеїнової кислоти та поліетиленгліколю;

Емульфол ДО-1- суміш емульгаторів, соемульгаторів та структуроутворюючих речовин;

Спирти жирного жиру – ланолінові спирти;

Емульсійний віск- суміш жирних спиртів з калійовими солями фосфорнокислих ефірів даних спиртів (виробляється тільки в Росії);

Моностеарат гліцерину - суміш моно- та діефірів кислот стеарину;

Моногліцериди дистильовані – гліцеринові ефіри стеаринової та пальмітинової кислот.

При створенні кремової композиції від правильно підібраного емульгатора у великому ступені залежить консистенція та зовнішній вигляд емульсії. При надлишковій кількості эмульгаторів косметичні засоби дуже швидко усмоктуються, а при зберіганні довго й не розшаровуються, але у людей із сухою шкірою такі препарати після нанесення можуть викликати почуття стягнутості. Навіть у людей з нормальною шкірою тривале використання подібної косметики може призвести до порушення бар'єрних функцій шкіри, водного балансу, спровокувати передчасне поява зморшок.

Дисперсні системи:

1.     Молекулярний розчин – суміш двох рідин (духи, одеколоні, тоніки);

2.     Колоїдний розчин – густа суміш речовин, до складу якої додають желатинуючі речовини (желе, гелі);

3.     Суспензія - система в якій дисперсна фаза тверда і складається з часточок, розмір яких перевищує 100 мкм.

4.     Емульсія - система однорідна за зовнішнім виглядом, що складається із двох не змішуваних рідин, у якої одна рідина розподілена в іншій (жир/вода, вода/жир).

Емульсії бувають стійкі та нестійкі. Для створення більш стійких емульсій до їхнього складу вводять спеціальні речовини - емульгатори. 

Процес створення емульсій називається емульгіруванням.

Від характеру вжитого емульгатора залежить тип стримувальної емульсії. Як емульгатори для створення емульсій застосовують високомолекулярні спирти, воски, воскоподібні речовини та багато інших хімічних сполук.

Лецетин - органічна сполука фосфору – емульгатор. Одержують із тваринних та рослинних продуктів. Залежно від джерела отримання розрізняють два види лецетину: а) із яєчного жовтка; б) із сої. Виявляє пом'якшувальну дію на шкіру. Лецетин легко окисляється на повітрі.

Тема 4. Нафта та нафтопродукти

При переробці нафти добують велику кількість різноманітних продуктів. З нафти добують: парфумерну та вазелінову олію, парафін, церезин і вазелін. Велику цінність нафтопродукти представляють для виготовлення гриму завдяки утворенню непроникливої ​​плівки.

Олія парфумерна - добувають очищенням веретинної олії. Парфумерна олія повинна бути прозорою без смаку, запаху і не мати механічних домішок. У декоративній косметиці при виготовленні вазеліну, кремів та гриму.

Олія вазелінова - близько до парфумерної, має жовтий колір, має специфічний запах гасу. Після очищення олія має прозорий вигляд без запаху та смаку. Олію вазелінову використовують для кремів (очисних), пасти для зняття гриму.

Парафін - тверда речовина виготовлена ​​з парафінової нафти, білого кольору. Суміш олії та парафіну охолоджують для виділення кристалів парафіну, потім пропускають через фільтр-прес. Таким чином маса парафіну залишається з 20-30% олії. Температура плавлення парафіну не менша за 50 градусів. Не гіркне, не реагує з кислотами та луками. Парафін легко сплавлюється з жирами, розчиняється в ефірі та хлороформі.

Вазелін природній - мазеподібна маса, що добується з залишків парифіністої нафти. Складається із суміші твердих парафінів з маслами, легко тягнеться біля нитки при зберіганні не виділяє масла. Є дуже чудовою базою для приготування косметичних вазеліні та очисних кремів.

Вазелін штучний – однорідна маса білого кольору без запаху. Являє собою суміш рідких та твердих вуглеводів, церезину, парафіну та очищеного петролятуму. Штучний вазелін не повинен містити водорозчинні кислоти. У декоративній косметиці використовується для виготовлення очисних кремів.

Тема 5. Смоли

Відомі натуральні та синтетичні смоли.

Натуральні смоли виділяються рослинами під час фізіологічного обміну. Смолі є захисним засобом рослин, що прискорює загоєння ран. У декоративній косметиці використовуються натуральні смоли: каніфоль, сандарок.

Каніфоль -смола сосни, добують після відгону ефірної олії з терпентину. Прозора маса світло-жовтуватого кольору, гіркого смаку. Каніфоль не розчинний у воді, а розчинний у спирті, ефірі, жирних та ефірних оліях. У декоративній косметиці використовується як домішка до гуми, зі сандароком входи до складу клею для обличчя, лаку для волосся.

Сандарок - запашна смола, яку добують із кори сандаракового дерева, із сімейства кипарисових, які ростуть в Африці. Це світло - бурі зерна розчинні в ефірі, етиловому спирті, бензолі, хлороформі, оцтовій кислоті. Плавитися за температури 145-148 градусів. У декоративній косметиці використовується для клею та лаку для волосся. Сандарок замінюють смолою із ялівцю, який росте у нашій країні (Західна Україна).

Синтетичні смоли - органічні високомолекулярні з'єднання, які добують синтетичним шляхом. Для виготовлення сировини смолі використовують продукти переробки кам'яного вугілля, нафти, промислових гасів. Використовується синтетична сировина для виготовлення лаків та емалі для нігтів. Синтетичні смоли легко фарбуються та легко змішуються.

В якості гелеутворюючих речовин часто використовуються:

натуральні продукти - агар-агар, одержуваний з водоростей, ксантоннова

смола, хітозан, желатин тощо;

напівсинтетичні - карбоксіметилцелюлоза та етилцелюлоза; синтетичні - поліетилен оксид і карбомери (карбопол).

Тема 6. Спирти

Спирти – похідні вуглеводні,які утворюються заміщенням атомів воднюна функціональні гідроксильні групи - OH.   

Спирти бувають первинними, вторинними та третинними. Назва спиртів походить від назви радикалів (етиловий, метиловий). Відомі хімічні властивості нижчих та вищих спиртів

Нижчі спирти – прозора рідина, що характеризується алкогольним, солодким, задушним запахом, токсичністю.

Вищі спирти - тверді продукти в молекулах міститься від 14-24 атомів вуглецю. Зустрічаються вищі спирти у вигляді жирів, кислот у восках (карнаубський, бджолиний, кашалотовий та шерстяний жир).

У декоративній косметиці використовується етиловий, цетиловий, сорбіт, гліцерин. Використовується у косметичних кремах, фарбах, губних помадах.     

                                               

Спирт етиловий - добують із зернових культур, з картопля, не очищений спирт містить 1% сумішей, які називаються сивушними оліями. Очищення спирту називається ректифікованим, який є прозорою рідиною, що горить зі специфічним запахом, замерзає при температурі -17 градусів. У декоративній косметиці використовується лише ректифікований спирт як розчинник. Антисептичні якості етилового спирту виявляються лише за міцності не нижче 60%.

Спирт цетиловий – зустрічається у восках, жирах у вигляді ефірів, наприклад кашалотовому жирі, спермацетовому маслі, плавиться при температурі 49 градусів. Цетиловий спирт - гідрофільна речовина, що використовується в кремах, губних помадах, тому використовується як эмульгатор.

Сорбіт - кристалічне з'єднання, 1 із ізомерів гекситів- шестиатомний спирт. Сорбіт добують встановленням глюкози, він солодкий. У природі зустрічається у плодах горобини, морських водоростей, фруктів. сорбіт легко розчинний у воді, утримує вологу. У декоративній косметиці використовується на зміну гліцерину, емульсійного штучного воску.

Гліцерин – прозора рідина, солодка на присмак, входити до складу жирів рослинного та тваринного походження, тобто складні ефіри гліцерину та жирні кислоти. Гліцерин знаходиться у слабкому стані у продуктах бродіння. Нерозчинний в ефірі, бензині, жирах. При нагріві повітря набуває бурого кольору, кипить при температурі 200 градусів. Випаровується з водяною парою за температури 100 градусів. Гліцерин важко замерзає, гігроскопічний. У декоративній косметиці використовується як консервуючий засіб. Перешкоджає бродінню, висиханню, замерзанню кремів, рідких фарб.

Пропіленгліколь - виходити шляхом перегонки гліцерину в присутності їткого натру. Ця прозора рідина змішується з водою та етиловим спиртом різних пропорцій. Слабкі дезінфікуючі властивості спричиняє слабке подразнення шкіри.

Тема 7. Желатинуючі речовини

Желатинуючі речовини - органічні речовини рослинного та тваринного походження. З водою вони утворюють колоїдну систему і згущуються до холодця, а після перемішування та розтиранняприймають консистенцію желе. Застосовують для декоративної косметики та гриму.                                                                        ТВАРИННІ:           

Желатин - вищий сорт тваринного клею, отриманого із відвару риб'ячої луски.  Має  вигляд безбарвних твердих прозрачних листочків, без запаху  та смаку, нейтральної реакції.

Розрізняють два види очищеного желатину : а) харчовий           

                                                                                        б)фотографічний

Виготовляють лише для отримання без жирових кремів та желе.

РОСЛИННІ:

Агар-агар – тонкі прозорі зморщені стрічечки, отримані після сушіння желатинованого відвару морських водостей. Розчиняється у воді, дає щільний холодець при концентрації 0,5%. Використовують як домішку до безжирових кремів.

Трагакант – камідь, що витікає із  тріщин або надрізів на стволах та коренях різних видів чагарників. Складається головним чином із вуглеводню – бассорину. У воді сильно набухає, утворює густі рідини навіть за малої концентрації. Використовують у безжирових кремах, а також у якості емульгатора.

Карбоксиметилцелюлоза (КМЦ) – простий ефір целлюлози. Найбільше значення має натрієва сіль КМЦ, що є твердою речовиною. Використовують як добавку до миючих речовин і як згущувач у фарбуючих пастах для підвищення пластичності туші для вій, у виробництві компактної пудри.

  

Тема 8. Консерванти

Косметичні речовини, що містять натуральні компоненти, такі, як білки, жири, екстракти рослин, є живильним середовищем різної бактериальної флори, і що найважливіше є живильним для середовища клітини людини. І що є ядом для бактериальної клітини, то є ядом і для клітини людини - про це забувати не можна. Чим більше натуральних компонентів входитиме до його складу, тим швидше воно псується. У першу чергу це ставиться до олій, жирів і жироподібних речовин. Щоб препарати могли зберігатися тривалу годину і не стали джерелом зараження, у них уводяться так називані консерванти. Консерванты також перешкоджають окислюванню жирів та жироподібних компонентів.

До консервантів як класу відносять:

Антиоксиданти – затримують процеси окислювання жирових компонентів;

Інактиватори проокислювачів – замедлюють процес окислювання;

Бактерициди та бактеріостатики - захищають від мікрофлори.

Останнім часом використовують природні антиокислювачі:

ü Вітамін Е (токоферол);

ü Каротиноіди (провітамін А);

ü Вітамін З (аскорбінова кислота);

ü Аналоги витамина Вб (оксиперидин).

Синтетичні антиокислювачі: іонол та його похідні.

Консервант виконує наступні функції:

Бактерицидні - перешкоджають бактеріальному заплідненню (тобто бактерія отут не живе);

Бактериостатичне - перешкоджають розвитку бактерій (бактерія живе, але постійно "хворіє", не розмножується;

Фунгіцидне - мають противогрибкову дія (гриби тут не живуть).

З метою консервації й дезінфекції в косметичній промисловості використають порядку 12 речовин (у рекомендаціях ЄЕС більше 50 актимікробних консервантів):

o   Етиловий спирт;

o   Бронопол;

o   Гермабен II (торговельна назва суміші декількох консервантів);

o   Гермал 115;

o   Катон З;

o   Похідні бензойної кислоти (парабени: ніпагін, ніпазол);

o   Імідазолідинілмочевина;

o   Бензиловий спирт;

o   Феноксиетанол;

o   Саліцилова кислота;

o   Ефірні масла.

Речовини, що консервують, повинні зберігати властивості косметичного засобу протягом усього строку зберігання й у той же час не робити шкідливого впливу на шкіру, не викликати почуття дискомфорту. Це складне завдання: необхідно підібрати такі консерванти, щоб вони мали широкий спектр дії стосовно різних мікроорганізмів, добре розчинялися у воді й жирі, були стійкі до впливу світла, тепла, косметичного засобу, сумісні з іншими компонентами й упакуванням. При цьому кількість консерванту повинне бути мінімальним, тобто консерванти повинні стояти в самому кінці списку інгрідієнтів на упакуванню. Повністю натуральні й корисні із цього списку тільки ефірні масла - вони повністю заміняють консерванти, але дійсні коштують дорого, а якщо не дійсні додавати, тоді результату не буде - бактерії будуть розвиватися - до них додають консерванти.

Істотною проблемою у виробництві препаратів декоративної косметики і гриму є забезпечення продукції від псування і її тривале збереження. Виникає необхідність стабілізувати  не тільки готову продукцію і сировину, але й уберегти їх від псування.

Для консервування препаратів і сировини застосовуються стабілізатори, які в залежності від їхніх властивостей діляться на антиокислювачі, синегатори,  інактиватори про окислювачів, бактерициди.

Як консерванти використовують:  

·        аскорбінову кислоту,

·        бензойнокислий натрій,

·        метиловий ефір,

·        пропілів ефір,

·        бензиловий ефір  параоксибензойної кислоти,

·        інші.

Тема 9. Біологічно-активні речовини (Б А Р)

БАР забезпечують біологічну активність косметичного засобу, надаючи лікувально-профілактичний вплив на шкіру. Вони ставляться до різних класів речовин природного й синтетичного походження.

До них відносять:

- вітаміни;

- біостимулятори рослинного і тваринного походження (гармони);

- ферменти;

- фітонциди;

- стерини;

- екстракти і настої лікарських рослин;

- соки овочів і фруктів.

Властивості:

·        Вони покращують якість косметичних засобів,

·        запобігають та лікують косметичні недоліки шкіри,

·        захищають шкіру від негативного впливу зовнішнього середовища.

·        керують багатьма процесами в організмі на клітинному рівні.

Використовують в препаратах  в невеликих концентраціях.

Амніотична рідина - звичайно використається амніотична рідина великої рогатої худоби, вона по складу подібна із плацентою, багата амінокислотами й низькомолекулярними протеїнами. Має живильними й властивості, що регенерують. У косметичному виробництві застосовується у вигляді очищеного від гормонів препарату.

Апілак (маткове молочко бджіл) - продукт бджільництва. Маткове молочко бджіл - складна суміш, що складається з багатьох компонентів - білків, жирів, вуглеводів, гормоноподібних речовин, органічних кислот, вітамінів, ферментів, мікроелементів. Використається як природний стимулятор, має регенерующі властивості.

Сперма великої рогатої худоби, морських тварин. Містить ферменти, гормони, що стимулюють мітотичну активність кліток.

Екстракт плаценти - плацента людини й великої рогатої худоби, очищена від гормонів. Містить набір амінокислот, низькомолекулярні білки, вітаміни й ін., завдяки чому має живильними й властивості, що регенерують.

Коллагеназа - фермент, що впливає на синтез і деструкцію коллагена, одержуваний з печінки краба.

Супероксиддисмутаза - СОД (фермент) - одержують із рослин, бичачих еритроцитів біотехнологічним шляхом. Володіє антиоксидантними властивостями, уводиться в косметичні засоби для захисту шкіри.

Мед - продукт бджільництва. Містить цукру, мікроелементи, ферменти, вітаміни, хлорофіл. Робить що регенерує, бактерицидне, зм'якшуюче, ранозагоювальну дію.

Прополіс - продукт бджільництва. Є складною сумішшю (близько 100 компонентів), що складає з ефірних масел, смол, восков, пилка, флавоноидов, вітамінів, органічних кислот, мікроелементів і т.д. Робить бактерицидне, фунгицидне, що дезодорує, знеболююче, дермапластичну дію.

Квітковий пилок - по дії порівнянна з матковим молочком бджіл, має що регенерують і живильними властивостями.

НАСТОЇ Й ЕКСТРАКТИ ЛІКАРСЬКИХ ТРАВ

Велике місце у виробництві косметичної продукції займають рослини. Що втримуються в різних частинах рослин - листах, стеблі, коріннях біологічно- активні речовини впливають на шкіру і її придатки: антисептичне, протизапальне, заспокійливе, в'язке, зм'якшуюче й ін. У процесі життєдіяльності в рослинах утворяться: вітаміни, фітонциди, рослинні масла, ефірні масла, дубильні речовини, пектини, слизи, смоли й ін.

Фітонциди - летучі речовини, вироблювані більшістю вищих рослин, мають антимікробну дію.

Рослинні масла - клас органічних сполук

Сахара - глюкоза, фруктоза, сахароза - органічні речовини, що накопичують у різних кількостях у рослинах. Глюкоза впливає на затримку води в клітках.

Ефірні масла - дуже впливають на стан шкіри.

Дубильні речовини - тонізують шкіру, мають бактерицидну, в'язку дію, викликають звуження пор, придушують діяльність потових залоз.

Пектини - впливають на життєдіяльність мікроорганізмів, придушують гнильні процеси, сприяють процесам загоєння ран, тріщин, утримуються в шкірці цитрусових, вишні, журавлині й іншим рослинам.

Слизу - зм'якшують, обволікають і володіють ранозагоювальною дією. Багато слизу втримується в насіннях льону, коріннях алтея, листах подорожника.

Смоли - тверді або напіврідкі органічні речовини з характерним заходом, при зовнішнім застосуванні роблять ранозагоювальною й дезінфікуючу дію.

Рослини, використовувані для виробництва косметичної продукції

Лепеха звичайний - при себореї й себорейному облисінні.

Алое - при блідій шкірі, себорейному облисінні, вугровій висипці.

Алтей лікарський (просвірняк) - при вуграх, себореї, підвищеній пітливості.

Васильок євгенольний - для нормалізації білкового обміну в шкірі, сприяє втриманню вологи.

Бодяга - для лікування вугрової висипки, при жирній себореї.

Глід - при алергійних дерматитах.

Волошка - при себореї, сухий і жирної, при випаданні волосся.

Горець зміїний - при жирній себореї особи й голови.

Материнка - при сухій себореї й облисінні.

Звіробій - при жирній в'ялій шкірі, вугровій висипці.

Календула - при жирній шкірі, вугровій висипці.

Кропива - при блідій шкірі, передчасному посивінні, для

стимуляції росту волосся.

Лілля - для тонусу, поліпшення обміну речовин різних типів шкіри.

Лимонник китайський - для лікування й профілактики облисіння.

Лимон звичайний - для видалення пігментних плям, для жирної шкіри.

Липа серцеподібна (липові кольори) - при сухій шкірі для очищення, освіження, зм'якшення.

Мати-і-мачуха - при сухій себореї й випаданні волосся.

Меліса (лимонна м'ята) - при блідій шкірі особи.

М'ята перцева - для очищення й харчування будь-якої шкіри.

Обліпиха - при сухій шкірі, при сухій себореї, при облисінні

Окопник лікарський - для лікування попрілостей.

Перець стручковий червоний - для лікування облисіння, лупи, поліпшення росту волосся.

Персик звичайний - для харчування сухий блідій шкіри.

Петрушка - при пігментних плямах, сухій себореї, для зміцнення волосся.

Подорожник - при блідій шкірі, при жирній себореї, при лікуванні опіків.

Родіола рожева - при в'янучої шкірі й облисінні.

Роза (пелюстки) - для очищення, тонізації, зняття роздратування й

набряків.

Ромашка аптечна - для поліпшення кровообігу й зняття запалення.

Горобина звичайна - для лікування рожевих вугрів, пігментних плям.

Смородина червона - для догляду за жирною шкірою.

Смородина чорна - для лікування рожевих вугрів.

Солодець - при екземі, нейродермітах, псоріазі й т.д. Антиалергічні властивості.

Софлора японська - для догляду за жирною шкірою, при рожевих вуграх, облисінні.

Деревій - для очищення й підвищення тонусу шкіри.

Фіалка триколірна - для очищення й тонізації в'янучої шкіри.

Хвощ польовий - при лікуванні вугрів, жирній себореї, для поліпшення росту волосся, попередження облисіння, для зменшення пітливості.

Хміль звичайний - для поліпшення кровообігу, регенерації, обміну речовин у шкірі.

Черги - для догляду за жирною шкірою, при різних шкірних захворюваннях, при облисінні.

Часник - для поліпшення росту волосся.

Чистотіл - для посвітління пігментних плям.

Шавлія - при сухій проблемній шкірі, пітливості (гарний антисептик).

Евкаліпт - для догляду за волоссям й різними типами шкіри.

Елеутерокок - при сухій себореї, при облисінні.

ФЕРМЕНТИ  АБО ЕНЗИМИ

Ферменти або ензими є речовинами білкової природи й виконують каталітичні функції, прискорюючи майже всі хімічні реакції у тваринних і рослинних організмах. До складу складних ферментів-протеїдів входять коферменти - речовини небілкового походження. Вони можуть бути представлені вітамінами, мінеральними речовинами. Швидкість ферментативної реакції залежить у тому числі й від концентрації коферментів. При зменшенні їхнього рівня знижується активність ферменту.

Речовини, здатні гнітити дія ферменту й знижувати швидкість ферментативної реакції, називаються інгібіторами. Активатори, навпаки, підвищують активність ферментів.

Всі ферменти діляться на класи залежно від катализіруючої ними реакції.

Найбільше застосування у виробництві косметичних препаратів одержали гідролази.

Вони діляться на три групи:

·        протеазы - розщеплюють білки;

·        ліпази розщеплюють жири;

·        карбогидразы - розщеплюють вуглеводи.

Гідролази виробляються тваринними й рослинними організмами. У косметичних препаратах виконують різні функції.

Ензіми здатні розчиняти відмерлі клітки й міжклітинні ліпіди й роблять це швидко й добре. До складу ензімних пілінгів уводяться ліпаза, протеаза, трипсин, панкреатин й інші ферменти тваринного походження.

Для відбілювання шкіри використають арбутин, що є інгібітором ферменту тирозинази, відповідальної за синтез меланіна.

Інгібітор дефензії уводять для гальмування активності еластази.

У креми для захисту від ультрафіолетового випромінювання вводять ендонуклеази, які відновлюють ушкоджені ДНК кліток.

Група ферментів впливає на активність вільних радикалів, сповільнюючи процеси старіння шкіри.

Активатор дефензії впливає на ензими, що містять глютатион, що бере участь в антирадикальному захисті.

0*10 - це коензим, що використається в енергетичному обміні. Він бере участь в обміні речовин, забезпеченні клітки киснем, є антиоксидантом.Останнім часом одержали поширення ферменти рослинного походження. Так, ензим папаін одержують із плодів папай. Він здобуває більшу популярність серед косметологів завдяки м'якому відлученого  ефекту.

Білкові гідролізати

Білкові гідролізати - продукти неповного розщеплення білків, одержувані шляхом гідролізу. Вони регулюють білковий обмін, сприяють зволоженню шкіри й використаються в засобах для в’ялої шкіри.

У косметичному виробництві використаються гідролізати желатину, кератину, побічних продуктів м'ясної промисловості й т.д. Вони містять іони натрію, калію, магнію, а також незамінні амінокислоти. Амінокислоти є структурними одиницями білка. Білки, або протеїни, становлять від 50 до 85% органічних сполук, що входять до складу живих організмів. У всіх тканинах живих істот найважливішу частину становлять білки. Вони входять до складу всіх кліток, клітинних органоїдів і міжклітинних рідин.

У клітці перебувають вільні амінокислоти, за рахунок яких відбувається синтез нових білків.

Незамінні амінокислоти і їхній вплив на стан шкіри:

Гістидин - одне з головних з'єднань у шкірі, що поглинають ультрафіолетові промені;

ізолейцин - джерело енергії для м'язової тканини, бере участь у синтезі гемоглобіну;

лейцин - джерело енергії, зменшує розпад білка в м'язовій тканині, сприяє загоєнню шкіри;

лізин - впливає на біосинтез білків;

метіонін - попередник цистеїну й креатиніну, підсилює антиоксидантну захист організму;

треонін - важливий компонент коллагена;

триптофан - стимулює утворення гормонів росту, попередник серотонина.

ПОВЕРХНЕВО-АКТИВНІ РЕЧОВИНИ (ПАР)

У косметичних засобах поверхнево-активні речовини виконують різноманітні функції. ПАР є енхансери, емульгаторами, компонентами мийних засобів. Енхансери називаються речовини, що полегшують проникнення біологічно активних субстанцій крізь роговий шар. Енхансери мають здатність руйнувати ліпідні структури шкіри й підвищувати проникність рогового шару.

До них ставляться органічні ліпосоми, перфторвуглероди й ін. Будучи гарними емульгаторами, ПАР використаються для стабілізації мікро- і макроемульсій. Вони утворять навколо кожної краплі тонку плівку, що запобігає їхнє злиття між собою.Поверхнево-активні речовини використають у виробництві косметичних засобів, щоб додати стійкість емульсійним кремам. Вони мають також бактерицидні й миючі властивості. Найкращого ефекту можна досягти при оптимальному підборі поверхнево-активних засобів, що володіють різними властивостями.Солюбілізатори підвищують розчинність важкорозчинних у воді речовин, вони ставляться до поверхнево-активних речовин. Солюбілізатори дозволяють поліпшити косметичні властивості препаратів за рахунок зниження змісту спирту.У якості солюбілізаторів використають оксиетильовані продукти. Застосування солюбілізаторів дозволяє вводити такі біологічно активні речовини, які погано розчиняються навіть у водно-спиртових розчинах.

Найбільше часто використовувані в косметичних засобах:

алкілдіметіаміноксід,
дідодецілгліцін,
катамін-ДТН,
лаурилсульфат-амонію,
лаурилсульфат-натрію,
лаурилсульфат-магнію,
монолаурілсульфосукцінат,
сінтамід-5,
хлоридлаурілтріметіламонію,
лауріллізін, гліцерінмоностеарат.

РОЗЧИННИКИ

Як розчинники застосовуються різні органічні речовини: вода, спирти, кислоти, гліцерин, ефір, ацетон, складні ефіри, масла й жири.

Вода є дуже важливим компонентом косметичних засобів, її кількість у них досягає 60-90%. Вода може бути причиною псування косметичних препаратів, якщо вона недостатньо очищена від органічних і неорганічних домішок, тому до води пред'являються тверді вимоги.

Іноді для виробництва косметики використають мінеральною, морську або збагачену солями воду.

У якості структуроутворювачів у косметичних продуктах також використаються вуглеводні. Їх уводять до складу препаратів й у тому випадку, якщо необхідно забезпечити ковзний ефект або створити захисну жирову плівку, що перешкоджає усмоктуванню.

Для цього використають:

o   парафін - продукт переробки парафінових фракцій нафти;

o   парфумерне масло - суміш рідких вуглеводнів, продукт нафтохімії;

o   церезин - суміш твердих парафінів, одержувана при переробці й очищенні озокериту.

Тема 10. Вітаміни

Вітаміни - це різні по хімічній природі органічні речовини, які не ставляться ні до білків, ні до жирів, ні до вуглеводів, але необхідні для харчування людини й тварин. Вітаміни роблять сильне й певною мірою специфічний вплив на ріст, обмін речовин і фізіологічний стан організму. Вони виконують в організмі різні каталітичні функції й потрібні в дуже невеликих кількостях у порівнянні з іншими живильними речовинами.

Людина одержує вітаміни з їжею рослинного або тваринного походження. Людина має потребу в 16-18 вітамінах. Деякі вітаміни синтезуються мікробною флорою кишечнику, але переважна більшість надходить із їжею. Недолік вітамінів приводить до різних захворювань. Відсутність того або іншого вітаміну в їжі приводить до патологічного стану, що називається авітамінозом, недостатній зміст - гіповітамінозом. Введення в організм відсутньої кількості вітамінів приводить до зникнення патологічних проявів, пов'язаних з їхнім недоліком.

Багато вітамінів швидко руйнуються в організмі людини й не накопичуються в більших кількостях, тому необхідно регулярне їхнє надходження разом з їжею (це особливо ставиться до вітамінів А, Б, В1, В2, РР).

                                   В І Т А М І Н И : 

1. Жиророзчинні: A, E, F, D

2.  Водорозчинні: B, C, P, PP 

Вплив кожного вітаміну на організм - досить велика тема, тому тут коротко торкнемося впливи недоліку вітамінів на зовнішній вигляд шкіри і її функції, щоб була видна їхня роль у косметичних засобах. Для виготовлення синтетичних препаратів застосовуються біогенні стимулятори, біологічно і фізіологічно активні речовини.

Вітаміни займають у сучасній косметиці значне місце завдяки позитивному впливу на шкіру.

Вітамін А (ретинол) - впливає на імунну систему, бере участь у білковому, жировому й вуглеводному обмінах, сповільнює процеси старіння. Регулює функцію сальних залоз, посилює обмін речовин у шкірі, сприяє відновленню ушкодженої тканини, робить її пружною і еластичною, запобігає сухості шкіри і лущенню, підвищує стійкість її проти несприятливих атмосферних явищ, сприяє ороговінню, знищенню лупи, поліпшує життєдіяльність коріння волосся.

Вітамін В1 (тіамін) - впливає на еластичність шкіри, усуває сухість, сприяє процесам регенерації. Недостатність вітаміну може викликати випадання волосся. Корисний при  себореї, дерматитах (запаленні шкіри), свербінні шкіри, екземі, вуграх, поганому рості і при порушенні нормальної діяльності сальних залоз і живленні шкіри.

 Вітамін В2 (рибофлавін) - при його недоліку виникають сухість шкіри й тріщини куточків губ ,сповільнюється загоєння ран. Корисний при лікуванні себореї, себорейної екземи обличчя і вух, запобігає випаданню волосся, появи вугрів, ороговінню вивідних протоків шкірних залоз на обличчі, сприяє загоєнню ран і виразок, регулює клітковий обмін.

 Вітамін ВЗ (пантотенова кислота) - недолік викликає порушення функцій шкіри.

Вітамін В₅ – бере участь в обміні речовин, входить до складу багатьох ферментів, застосовується при фотодерматитах, які виникають внаслідок підвищеної чутливості шкіри до сонячного світлі.

Вітамін В6 (перидоксин) - сприяє захисту від нашкірних хвороб, запалення губ. Запобігає появі вугрового висипу, випадінню волосся, використовується при дерматитах, заїдах.
Вітамін В9 (фолієва кислота) - стимулює й регулює кровообіг, бере участь в обміні речовин.

Вітамін В10 (парамінобензойна кислота) - впливає на ріст волосся і збереження їхніх кольорів.
Вітамін В12 (цианокобаламин) - бере участь у процесах кровопостачання. Застосовується при дерматитах, фотодерматитах.
Вітамін В15 (пангамат кальцію) - застосовують при порушеннях кровообігу.

Вітамін С (аскорбінова кислота) - бере участь у синтезі коллагена, вуглеводному обміні, регенерації тканин. Сприяє обміну речовин у шкірі, застосовується при лікуванні стоматитів, хейлитів, ластовиння, вугрів, хвороб волосся, використовується як відбілюючий засіб при засмазі, бере участь у процесах пігментування.
Вітамін D (кальциферол) - сприяє засвоєнню кальцію.

Вітамін Е (токоферол) -  є антиоксидантом, запобігає крихкісті посудин та окисленню вітаміну А та жирів, що входять до складу кремів, пом’якшує шкіру, посилює обмін речовин в ній, сприяє відновленню клітин, використовується для лікування себореї, фото- дерматитів, вугрів.

Вітамін Р (лінолева й ліноленова кислоти) - бере участь у жировому обміні шкіри, усуває шелушение й сухість шкіри, випадання волосся і лупа.

Вітамін Н (біотин) - бере участь у жировому обміні, благотворно впливає на стан шкірного покриву. Бере участь в окислювально-відновлюваних процесах разом з вітаміном С, регулює проникливість і підвищує стійкість стінок кровоносних судин, перешкоджає появі вугрів і випаданню волосся.

Вітамін К (філлохінон) - зменшує набряки, знімає запальну реакцію, сповільнює дегенеративні процеси в посудинах.

Вітамін РР (нікотинова кислота, нікотинамід) - гіповітаміноз викликає зниження еластичності, поява лущення шкіри. Прискорює загоєння ран і виразок, застосовується для посилення живлення шкіри і коріння волосся.

Окрема тема для розмови - ретиноіди. До них ставляться ретинол, ретиналь (ретиналъдегід), ретинова кислота. Вони утворяться з каротиноідів і надходять в організм із їжею. В епідермісі одна молекула бета-каротину перетворюється у дві молекули ретиналя. Близько 5% ретиналя необернено перетворюється в ретиноєву кислоту, що залишилися 95% перетворюються в ретинол, що накопичується у вигляді ефірів ретиноевой кислоти, що не проявляє активності. Ретинол і ретиналь є попередниками ретиноєвої кислоти. Ретиноєва кислота зв'язується зі специфічним ядром у клітці кератиноцита, що приводить до активації певних генів і синтезу матричної РНК. Це, у свою чергу, приводить до синтезу цитокінів, що поліпшують обмінні процеси в шкірі й уповілюнюючи її старіння.

Тема 11. Фарбуючі речовини

   

 Фарбуючі речовини- це природні речовини, які утворюються живими організмами або містяться в мінералах.

Нерозчинні барвники:

Для косметичних препаратів використовуються барвники самого різного походження:

1.     Мінеральні і штучні пігменти:

·        Білі (крейда, титанові та цинкові білила);

·        Жовті (охра, сієна);

·        Червоні (сурік залізний, мумія природня і штучна, марс);

·        Коричневі (умбра);

·        Сині (ульрамарин, кобальт, мілорі-лазурь);

·        Зелені (свінцева та цинкова зелень);

·        Чорні (сажа, графіт).

2.Барвники тваринного походження

·        Кошеніль;

·        Кермес червоний.

2.     Барвники рослинного походження:

·        Куркума

3.     Синтетичні барвники (водні та спиртові):

·        Ксантонові фарби;

·        Моно- і діазобарвники

4.     Кольрові лаки:

·        Краплак – комплексне з’єднання алізорину з алюмінієм, кальцієм, оловом, яскраво вишневого кольору;

·        Лак карміновий;

·        Батан;

·        Кіноварь штучна.

Деякі пігменти і лаки безпечні для організму, тому список використання їх регламентований Державними органами охорони здоров’я.

Розчинні барвники

Використовуються в косметиці обмежено. Вони розчиняються у спирті та воді, але не в жирах.

1.     Еозін – синтетичній барвник червоного кольору. Використовується в помаді, пудрі, рум’янах, гримувальних фарбах.

2.     Родомін – однорідний порошок зеленого відтінку.

Запитання для самоперевірки

1.     Класифікація косметичних засобів. Основна мета та завдання

косметики.

2.     Сировина для косметичних виробів.

3.  Гідрофільні речовини: демінералізована вода, спирти. Їхня характеристика та призначення.

4.   Спирто-водні екстракти цілющих рослин. Охарактеризуйте склад, властивості та призначення, їхню дію на організм.

5.     Гелеутворювальні речовини. Асортимент, призначення, властивості. 
Наведіть 5–7 прикладів.

7.     Гідрофобні (ліпофільні) компоненти косметичних товарів — ліпіди.

8.     Класифікація ліпідів. Ліпідні фази у дисперсних системах.

9.     Особливості вмісту жирних кислот та інших цінних речовин у

оліях нового покоління — олії авокадо, олії ослинника та огірочника.

10.                        Особливості складу олії австралійського горіха макадамі, олій

рисових висівок та олії ши.

11.                       Низькомолекулярні тригліцериди з насиченими кислотами (на-

півсинтетичні олії, отримані з низькомолекулярних жирних кислот та

гліцерину, каприл-капринові олії). Їхні властивості та використання.

12.                        Кремнійорганічні сполуки. Характеристика та призначення.

13.                       Емульгатори ПАР, які використовуються в косметиці. Наведіть

приклади.

14.                       Дайте характеристику фізико-хімічним властивостям ПАР.

15.                       Що таке солюбілізація? Яке її значення у процесі розчинення

нерозчинних речовин?

16.                       Назвіть аніонні емульгатори. Приклади.

17.                       Катіонні та амфолітні емульгатори. Лецітін. Назначення.

18.                        Дайте характеристику неіонним емульгаторам. Що таке ланолін?

19.                        Система гідрофільно-ліпофільного балансу неіонних ПАР.

20.                        Полімерні емульгатори. Принцип їхньої дії.

21.                        Поверхнево-активні речовини у косметичних засобах, аніонні ПАР. Наведіть приклади їх використання.

22.                       Неіонні ПАР, амфотерні та катіонні ПАР. Принцип їхньої дії та використання.

23.                        Біологічно активні речовини. Вітаміни, білки та білкові гідролізати, амінокислоти, мінерали та водорослі, їх властивості та призначення.

24.                        Ефірні олії, макро- та мікроелементи, смолі, поліцукри, дубильні речовини. Їхні властивості та використання.

25.                        Біологічні стимулятори (гормоні, ферменти та продукти життє-

діяльності бджіл). Назвіть їх властивості та наведіть приклади використання.

26.                       Назвіть речовини, що зв'язують вологу.

27.                       Активні речовини. АНА-кислоти. Приклади їх застосування у косметиці.

28.                       Що таке ліпосоми та наносфери?

29.                       Сонцезахисні фільтри Їх асортимент та призначення.

30.                        Дайте характеристику консервантам, віддушкам та барвникам.